|
 Символ миру і дружби.
Зібралося давнє плем'я на сніданок.
Посередині — череп'яна посудина, в якій парує гаряче вариво з корінців та
лісових плодів. Ходять довкола нього голодні люди, апетит прибуває, а
доторкнутися до посудини не можуть. То один, то другий пробують дістати варива
долонями, але відразу відбігають з обпеченими пальцями. А чекати не хочеться,
бо як охолоне страва, то й смак її вивітриться. Раптом твій прародич помітив на
землі плескату паличку. Зачерпнув нею трохи варива. Плем'я дивилося на нього,
як на дивака. А чоловік облизав те, що прилипло до патички, і знову набрав. Тут
і вождь племені не втримався, просить дати і йому. Наївся він і передав
сусідові паличку-облизку. Так з'явилась лизюка, котра згодом стала ложкою, а
пізніше — сучасною ложкою.
Якщо ти потрапиш до Фінляндії і захочеш що-не-будь подарувати господареві
будинку — даруй ложку. Це символ миру і дружби. Подарувавши ж виделку чи ніж,
можна дуже образити людину. Найперші ложки були глиняними і мали форму
напівкулі. Потім їх почали вирізати з дерева. Пізніше з'явились ложки з
різноманітних металів. В античні часи, коли посуд почали виготовляти з золота,
міді, срібла, ложки стали овальними. В Європі в XVI—XVII століттях дерев'яні
ложки з'явилися на кожній кухні (золотими чи срібними користувалися лише вельможі).
В часи французького короля Наполеона III (1854 р.) найціннішими вважалися ложки
з дуже модного на той час металу — алюмінію.
В Київській Русі улюбленою була дерев'яна
ложка, яку вирізали з липи. Спочатку вона була негарною, потім її почали
фарбувати і розписувати, їли нею всі — від князів і бояр до простого люду.
Срібні ложки з'явилися в Київській Русі в XX столітті.
Молодша сестра ложки.
Виделка набагато молодша від ножа і ложки.
Правда, давні римляни користувалися чимось схожим на виделку, щоб діставати з
жаровні шматки м'яса.
В Європі першу виделку з двома зубцями замовила на початку XXI століття
візантійська принцеса. До цього часу страви брали, руками. Правила етикету
вимагали робити це трьома пальцями. Не можна було м'ясо до рота підносити обома
руками. Негарним вважалось їсти салати голіруч. Для цього використовувались
рукавички. I хоча в 1072 р. в столиці Візантії місті Константинополі була
виготовлена перша срібна виделка, що мала два зубці і коротеньку ручку,
користуватися нею ніхто не хотів.
Навіть в XIV—XVI століттях виделка вважалась предметом розкоші. її вважали
примхою багатих і зіпсованих людей.
Але в XVII столітті, коли в моду ввійшли мережані комірці, які коштували дуже
дорого, щоб не бруднити їх, споживаючи їжу, люди почали помаленьку миритися з
виделкою. Та користувалися нею все ж одиниці.
До XVIII століття в монастирях заборонялось їсти виделкою. її називали чортовим
знаряддям. Доступною для всіх виделка стала майже через 700 років після того,
як її замовила візантійська принцеса.
Дуже довго не хотіли їсти виделкою в США. Не прийняли її і на Сході, Наприклад,
в Китаї рис і досі їдять паличками, а в Середній Азії — руками. Італійці
вигадали електровиделку, яка сама намотує неслухняні і довжелезні макарони
спагеті.
Чарівне перетворення праски.
Знаєш, яким найціннішим був подарунок
нареченій в день весілля в Київській Русі? Велика важка праска. Цей подарунок
означав, що наречену вважають рукодільницею і відмінною господинею. Річ берегли
як реліквію, вона переходила від матері до доньки.
Прасці всього близько 500 років. Як же прасували до її винайдення?
Сидить на скрині господиня, а під нею випрана і складена купкою білизна. Жінка
не просто сидить, вона працює — білизну прасує. Бабусею праски вважають...
сковорідку. В неї насипали гарячих вуглинок і, взявши за ручку, прасували.
Наступним прикладом для прасування в Київській Русі був рубель. Рубель — це
хвиляста дошка з ручкою. На палицю намотували білизну чи одяг, а
потім качали по ньому рубель. Цей пристрій ще й зараз можна знайти в українських
селах. Потім з'явились важелезні праски, повністю відлиті з чавуна. Щоб ними
можна було прасувати, їх нагрівали на плиті. Відомості про таку праску в нашій
країні датуються 1636 роком. Пізніше в середину прасок поміщали вугілля, гас і
навіть спирт.
Та найрозумнішою виявилась електрична праска, яка вміє сама включатися і
виключатися, зволожувати тканину, регулювати температуру. Але вона не пробачає
необережного поводження з собою.
Машина, що пере твою білизну.
Перша пральна «машина» — це дубова бочка з
водою. До кипіння воду доводили за допомогою розпеченого каміння, яке вкидали в
бочку. Потім в окріп клали білизну, опускали мішечок з розпареним попелом і все
перемішували. До пральної машини найгеніальнішим винаходом, що допомагав прати
білизну, була пральна дошка. Автор цього пристрою, звичайно, невідомий, бо
кам'яні «дошки» археологи знаходили і при розкопках. Потім такі дошки почали
робити дерев'яними та металевими.
В середині XIX століття з'явилась машина, яка дуже добре прала білизну.
Винайшов її англієць Генрі Стінненс. Але вона була таких величезних розмірів,
що не змогла б розміститись в жодному будинку, тому в домашньому господарстві
використовуватись не могла.
Пройшло ще півстоліття, доки в 1858 р. пральну машину невеликих розмірів
сконструював Гамільтон Сміт з Пітсбурга. Були й інші винахідники, але їх машини
рвали білизну, тому попитом не користувались.
В 1907 р. створили пральну машину з двигуном, і відтоді твою білизну пере
електрика. Перші машини виготовляли з дерева, пізніше — з металів. В 1953 році
з'явилась пральна машина, що своєю роботою нагадує теперішні моделі, які
перуть, віджимають, сушать.
Він любить ковтати пилюку.
Перший домашній пилосос винайшли в 1900 р.
Він мав величезні розміри і нагадував бочку, в якій кип'ятять воду. Збоку до
нього була прироблена ручка повітряного насоса, яку крутили вручну. Прибирали
вдвох: один крутив ручку, а другий збирав пилюку за допомогою мітли. В 1901 р.
англієць Сесіл Бут змайстрував пилосос, який возили двоє коней. Робітники
заносили агрегат до кімнати, запускали двигун і прибирання починалось. Гуркіт
стояв на всю вулицю! Зараз існує безліч моделей пилососів. Вони чистять,
білять, фарбують, лакують, оббризкують рослини.
У Франції винайшли пилосос, що збирає з гілок каштани.
Твій товариш телевізор.
Щоб ти міг дивитись телевізор, в світі
повинно було статись багато винаходів.
З 1817 по 1923 рр. багато вчених працювали над ідеєю його створення. Це були:
шведський хімік Й.Берцеліус, американський винахідник Г.Керрі, англиєць Бєрд,
американець Дженкінс, росіянин В.Зворикін. Безліч науковців й зараз працюють
над удосконаленням зображення, яскравості кольорів тощо.
Спочатку був створений телевізор з чорно-білим зображенням. Та вже після 1945
р. з'явились і кольорові передачі.
В нашій країні перші телевізори з'явились в 1932 р. Були вони без звуку, а
розмір екрану не перевищував розмірів сірникової коробки. Але вже через рік
з'явився звук. Та люди побачили телевізори лише в 1940 р. Для того щоб видно
було зображення, перед екраном ставилась збільшувальна лінза. Перші телевізійні
кадри можна було побачити за допомогою радіоприймача, а показували вони людину,
яка сідає на стілець.
А яким стане телевізор в майбутньому? Вчені доводять, що він керуватиме всіма
побутовими приладами: пилососом, пральною машиною, плитою тощо. Зображення
телевізор матиме не лише кольорове, але й об'ємне. Коли ж показуватимуть якість
речі, ми зможемо відчувати їх на дотик і на смак. Уявляєш? Дивишся рекламу
твоєї улюбленої шоколадки і відчуваєш її смак!
Увага!
Категорично забороняється просиджувати
цілими днями біля телевізора!
Дитина твого віку повинна дивитися телепередачі не більше 1,5 години на день, з
обов'язковою перервою.
Поради лікаря
Англійські дослідники стверджують: щороку
більше 5 тисяч британців потрапляють до лікарень через те, що... дивляться
телевізор. Деякі зомлівають, побачивши на екрані криваві сцени, інші отримують
травми, бо займаються водночас домашніми справами й дивляться телевізор. Якщо
ти хочеш вирости великим — менше часу проводь біля телевізора. Бо фільми жахів
погано впливають на сон, а людина росте уві сні. Надивишся увечері серіалів про
зоряні війни чи вампірів — і за ніч не підростеш ні на міліметр.
|
