 ГОТОУЄМОСЯ ДО ШКОЛИ
Вашому малюкові виповнилося п’ять років. Приблизно через рік він вирушить до першого класу. Для того щоб початок шкільного життя став для нього справжнім святом, потрібно трішки підготуватися. Але ми з вами не будемо мучити дітей нудними заняттями й вправами, не будемо змушувати їх писати літери й розв’язувати приклади.
Майбутні першачки найбільше полюбляють гратися, тому всі заняття мають проводитися в ігровій формі. Скільки часу, на вашу думку, маленька дитина може займатися якоюсь однією справою? Виявляється, зовсім не довго – 7 – 10 хвилин. Тому обов’язково потрібно переривати заняття маленькими фізкультхвилинками та стежити за тим, щоб інтерес малюка не зник.
Що повинна знати й уміти дитина під час вступу до школи? Як правило, у сучасних школах вимагають, щоб дитина вміла читати, лічити хоча б до десяти, писати друкованими літерами, знала напам’ять декілька віршів, уміла узагальнювати поняття, орієнтуватися в часі… Загалом, як бачите, наш майбутній першокласник повинен багато чого вміти. Хоча, якщо дитина всього цього навчиться до школи, то що ж вона робитиме в школі? Тому не перестарайтеся, шановні мами й тата, у своєму прагненні підготувати дитину до першого класу.
Давайте відразу домовимося, дорогі дорослі, що готуватися до школи ми будемо не просто так, а за правилами:
- Ніколи не змушуйте дитину займатися. Будь-які примусові заняття не є корисними. Головне зробити так. щоб малюк сам приніс вам книгу й попросив почитати, а потім почав розфарбовувати, розв’язувати задачі й головоломки.
- Не називайте це «підготовкою до школи». Адже в цьому віці найголовніше для дітей – гра. Нехай заняття будуть грою.
- Не критикуйте дитину, якщо в неї не відразу все виходить.
- Не робіть завдання замість дитини і не поспішайте їй підказувати, дайте можливість подумати й знайти розв’язання самостійно.
- Звичайно, старанні мами й тата, коли ви почнете займатися з малюком, у вас обов’язково виникне чимало запитань, наприклад таких.
 Що повинен уміти майбутній першокласник?
Оскільки зараз діти йдуть до школи у шість років, то можна подумати, що їм зовсім не обов’язково вміти читати, писати й лічити. Але насправді виходить зовсім інакше. От яку думку із цього приводу мають учителі початкових класів зі стажем: «Багато малят приходять до школи дуже «добре підготовленими», тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною й непотрібною інформацією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого корисного в такому підході немає, але… Ніхто з батьків не погодиться привести дитину в клас, де всі діти читають, лічать і пишуть, а їхня дитина – не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці, коли й дитині цікаво, і зайвого нічого немає».
Отже, дитина обов’язково повинна вміти:
• відтворювати зразок;
• працювати за запропонованим правилом;
• орієнтуватися в просторі;
• викладати послідовність сюжетних картинок і вміти розповідати за ними.
А ще малюкові стануть у пригоді вміння розв’язувати логічні задачі, запам’ятовувати зорово й на слух, уміння зосередитися і добре натреновані пальчики.
 Чому шестирічка не може займатися занадто довго?
Згадайте себе у дитинстві. Як важко було висидіти цілий урок практично нерухомо, не промовивши жодного слова, та ще й робити вигляд, що ти дуже уважно слухаєш учителя. Особливості психіки шестирічної дитини такі, що їй просто необхідно постійно рухатися. Грамотні вчителі обов'язково роблять серед уроку кілька перерв – фізкульхвилинок, що дуже допомагає сконцентрувати дитячу увагу й позбутися фізичного напруження.
Але дитина п’яти-шести років не тільки страждає від тривалого сидіння за партою, вона ще й не може через свої вікові особливості довго концентрувати увагу. Тому тривалість занять не повинна перевищувати 15 – 20 хвилин, причому посередині заняття обов’язково слід зробити перерву й дати малюкові можливість пострибати й розім’ятися.
Чому картинки дітям запам’ятовувати легше, ніж слова?
У шестирічних дітей переважає зорова пам’ять, тобто вони запам’ятовують здебільшого за допомогою зорових образів. Це означає, що дитині значно легше запам’ятати той матеріал, що супроводжується демонстрацією предметів, картинок. Шестирічки не володіють спеціальними прийомами запам’ятовування, тому навіть вивчити невеликий вірш для них буває досить складно. Однак, є такі малята, яким достатньо одного прочитання вголос для повного запам’ятовування вірша. Між іншим, найкраще діти запам’ятовують те, що їх не просять запам’ятати спеціально.
Як реагувати на те, що дитина повсякчас повторює: «Мамо, у мене не вийде!»
Дитина, отримавши нове, невідоме їй завдання, часто губиться й почувається непевно. Це означає, що вона завжди пасує перед труднощами. Просто вона потребує, щоб її підтримали й допомогли відчути, що в неї все неодмінно вийде. Тому якщо дитина у відповідь на пропозицію розв’язати задачку або виконати завдання, запевняє: «У мене не вийде!», реагувати на це необхідно зовсім спокійно.
«Давай спробуємо зробити це разом», - пропонуєте ви, щоб малюк відчув, що він не один і в нього все вийде. А якщо не вийде, тоді напевне можна буде зробити завдання разом із батьками.
 Що робити, якщо дитина не виявляє бажання йти до школи й зовсім не бажає до неї готуватися?
У будь – якого «не хочу до школи» обов’язково є свої вагомі причини. Наприклад, дитина має тільки негативну інформацію про школу, яку вона отримала від старших друзів у дворі або навіть від батьків, які перестаралися, розповідаючи про труднощі свого шкільного дитинства. Таке небажання може виникати й від того, що дитина взагалі навіть не розуміє, що таке школа, тому що ніхто не розповів їй про це.
Малюки, яких батьки посиленно «готують до школи», дуже часто починають негативно ставитися до походу в школу, уважаючи, що в школі є тільки уроки й висогливі вчителі. Для того щоб виправити ситуацію, з дитиною потрібно правильно говорити про школу, ділитися своїм позитивним життєвим досвідом, розповідати про те, як цікаво буде в школі, як багато друзів вона матиме.
Дайте дитині можливість переглядати мультфільми про школу, почитайте разом книжки, в яких розповідається про школу. І подумайте, чи не занадто активно дитина «готується» до майбутньої події.
  Якщо ми сумніваємося, чи віддавати дитину до першого класу саме цього року?
Найкраще знають свою дитину, звісно ж, батьки. І якщо інтуіція вам підказує, що рік ще потрібно почекати, то найкраще так і зробити. Зовсім не обов’язково причиною для такої відсрочки може бути вік дитини. Нерідко малята, яким до вересня вже виповнилося шість років, усе – таки ще не готові йти до школи. У цьому немає нічого страшного. Значно небезпечніше, якщо дитина йде до першого класу, а їй за всіма показниками ще потрібно залишатися в дитячому садку й гратися, гратися, гратися… Якщо маєте хоч найменші сумніви, не полінуйтеся відвідати психолога й досвідченого вчителя початкових класів. Краще, якщо це будуть незалежні фахівці зовсім не з тієї школи, куди ви зібралися віддати дитину, щоб вони не були особисто зацікавленіще в одному першокласникові.
Коли найкраще визначати готовність дитини до школи?
Якщо ви сумніваєтеся, чи віддавати дитину до школи саме цього року, тому що малюк – «осінній», то тоді можна пройти співбесіду в лютому, а потім ще раз повторити в травні для того, щоб психолог міг побачити динаміку розвитку дитини. Скоро дитині йти в перший класс. Хоч і кажуть, що вміти читати до школи не обов'язково, вважається, що це одна з головних задач, яка стоять перед нею в підготовчий період. Від цього вміння залежать подальші шкільні успіхи з усіх предметів.
Якщо малюк відвідує садок, йому на заняттях доводиться займатися звукобуквенним аналізом слів (дізнаватися про голосні звуки і приголосні, ударні і ненаголошені, склади закриті та відкриті), тобто тими премудростями, якими раніше займалися тільки в школі. Згідно зі спостереженнями вчених і педагогів, навчання таким способом розвиває мовне чуття і сприяє розвитку грамотності. Тому за цією методикою зараз працюють і в школі, і в дитячому садку.
Багато батьків теж намагаються допомогти своїм дітям навчитися читанню, однак не всі вміють використовувати цю методику, що цілком зрозуміло, тому вчать, як можуть. Безумовно, за основу вони беруть буквар або азбуку, благо, що в дитячих магазинах абетки продаються у всіх варіаціях: кубики і таблиці з буквами, абетки розрізні, що говорять, музичні. Бажання батьків зрозуміле і похвальне, але дуже важливо при навчанні читання не допустити помилок, які потрібно потім виправляти переучуванням.
Одна з найбільш частих помилок - вивчення назв букв, а не звуків: бе, ве, ге, де, ка, ел і т. д., у той час як треба вимовляти звуки: б, в, г, д, к, л. Прислухайтеся, як ви читаєте - в слова з'єднуються звуки: шко-ла. А спробуйте з'єднати букви: ша-ка-о-ель-а. Легко розшифрувати таке слово? Це викликає дуже сильні труднощі в злитті звуків при читанні складів. У результаті виходить побуквенне читання, яке ускладнює шлях від читання по складах до читання цілих слів. Звичайно ж, зміст прочитаного при читанні по буквах часто залишається незрозумілим, а сам процес читання втомливим і нецікавим.
Тому для початку потрібно розповісти про голоснi і приголоснi звуки, пояснити різницю між ними (голосні можна співати: а-а-а, приголосні вимовляються уривчасто: б. Розповісти, що літери пишуться, а звуки вимовляються і що з приголосного і голосного звуків можна складати склади, з яких один ударний, а інший безударний. Потім можна вивчити частину звуків з абетки і з них спробувати складати склади: ба, бе, ва, ве, га, ги. Притому потрібно вимагати, щоб дитина вимовляла, тягнула перший звук до тих пір, поки не прочитає і не приєднає до нього другий: Б-Б-А. Після закріплення цього вміння можна додавати по складах нові звуки, склади.
Вправи зі складами можна урізноманітнити: серед інших складів знайти вже вивчені, скласти і прочитати слова зі знайомими складами. На цьому ж етапі навчання потрібно навчити розрізняти відкриті склади (які закінчуються на голосний - РА) і закриті (що закінчуються на приголосний - АР), потренуватися їх читати.
Після цього можна переходити до читання слів з кількох складів. Важливо звертати увагу на те, щоб дитина правильно ставила наголос і могла пояснити спочатку значення слова, потім зміст речення. Потрібно, щоб вона звикла запитувати в разі нерозуміння нових слів, тоді читання буде не механічним, а усвідомленим, цікавим.
Для початку вибирайте яскраві, барвисті книги за віком, короткі, цікаві оповідання, казки, надруковані крупним шрифтом. І частіше займайтеся з дитиною, читайте з нею, обговорюйте прочитане і не поспішайте швидше привчити її до самостійного читання. Дитина не настільки легко долає труднощі при читанні, щоб встигати задовольнити свою цікавість. Втома завадить читати довго і в результаті книга здасться не цікавою. А ви підтримаєте інтерес до книги емоційним, виразним читанням, коментарями, обговоренням змісту. Тоді дитина полюбить книгу, полюбить читання і це допоможе вчитися в школі легше і краще.
 КОЛИ ПОЧАТИ НАВЧАННЯ МАЛЮКА?
Малюк готується до життя і навчається ще в утробі матері. Тому питання повинно звучати не «коли», а «як». До 5-6 років більш активна права півкуля мозку. Відбувається засвоєння особливостей звуків, кольорів, образів, емоцій і на свідомому, і на несвідомому рівнях психіки. Діти виявляються більш сприйнятливими емоційно, причому під впливом почуттів вони схильні діяти, а не висловлюватися. В цей період життя у людини переважає конкретно-образне мислення. Тому й творчий потенціал дитини настільки ж високий, як у дорослих, яких називають правопівкульними людьми.
Отже, до 5-ти років не треба вчити абстрактним символам: буквам, цифрам, геометричним фігурам. Якщо малюк знайомиться з правилами читання та рахунком у процесі гри, спілкування, це відбувається легко, невимушено, а тому не веде до небезпечних наслідків, як у випадку коли чиниться на нього тиску. Не рекомендується спеціально вчити на цьому етапі комп'ютерним, складним технічним і математичним іграм (шахи, ребуси, кросворди і т. п.). Часом такий невірний шлях пропонують деякі так звані школи раннього розвитку, де тішать самолюбство батьків різними навчальними заняттями. Реально ж наноситься шкода, яку важко виправити як в інтелектуальній, так і в психоемоційній сфері. Досить сказати, що більшість таких дітей потім потрапляє до психотерапевтів з серйозними невротичними проблемами.
Не треба навчати малюка також іноземним мовам, поки він досить добре не освоїв рідну. У віці до 5-6-ти років корисно було б стимулювати творчі здібності. Особливо добре малювання в будь-якій формі, будь то розмазування фарб по листу руками, лiпка з пластиліну, глини, тіста і т. п., танці, співи, музичні заняття без посиленої уваги до нотної грамоти, спортивні вправи для задоволення та здоров'я і т. д.
Звичайно, основним засобом пізнання світу у розглянутий період залишається ігрова діяльність. Проте буває нерідко, що дитина не може реалізувати цю важливу для себе потребу. Не вміючи грати, вона буде гірше вчитися, складніше потім стане працювати, та й у відносинах з іншими людьми у неї часом виникають складності. Заняття обов'язково повинні проводитися у формі гри і супроводжуватися великою кількістю картинок і предметів, що ілюструють матеріал.
Згадайте, як були побудовані програми навчання в початковій школі декілька десятиліть тому. Тоді все це враховувалося. Діти, як правило, приходили в 7 років, коли у правшiв провідні функції природним чином переключалися на ліву півкулю, яка і у лівшів була вже досить розвинута, щоб відповідати сповна за безліч дій. Все початкове півріччя першокласники писали гачки і палички олівцем, тренуючись. Потім ті, у кого добре виходило, брали ручки, інші ж отримували дозвіл писати ними в міру своєї готовності. В цей же час починали освоювати письмові букви. Так само поступово і поетапно відбувалося навчання читання та математики.
Зараз же всі діти відвідують заняття з підготовки до школи, на яких бажання вчитися відбивають відразу. Вважається, що дитина, вступаючи в перший клас, повинна вже вміти читати, писати і рахувати. Виникає питання: а що ж тоді мають робити вчителi?
 ЩОБ ДИТИНА ЗАХОТІЛА ВЧИТИСЯ
Немає такого дошкiльника, який би не мріяв стати першокласником. Однак дуже часто буває так, що вогник цікавості в очах гасне, і в школу доводиться відправляти мало не насильно, використовуючи весь арсенал впливу - від обіцянок купити нову іграшку і до погроз застосувати батьківський ремінь. І те, і інше ефект, звичайно, має. Але короткочасний. Сьогодні стали дуже популярні різні методики раннього розвитку. У перший клас беруть підготовлених дітей. Шестирічки вже вміють і читати, і рахувати. Але чи означає це, що вони готові до школи? Дуже часто буває так, що батьки прагнуть віддати малюка в школу якомога раніше. Скажімо, не з семи, а з шести років. Мотиви можуть бути самими різними - починаючи від бажання мати рік в запасі перед вступом до інституту до звичайного "сусідська дитина вже в перший клас піде. А наша чим гірша?".
Однак потрібно пам'ятати, що гра - це не менш важливий етап у пізнанні світу, ніж навчання. І кожна дитина повинна дограти, перш ніж почати вчитися. Сім років - не випадковий вік для першокласників. Він найбільш оптимальний для того, щоб плавно перейти від гри до навчання. У методиках раннього розвитку немає нічого поганого, але тільки в тому випадку, якщо до цього не примушують, інакше проблем не уникнути. І незабаром після початку занять інтерес до навчання зникне. Готовність до школи - це не тільки і не стільки вміння читати по складах, скільки психологічні характеристики дитини. І якщо психологічно вона не готова, то на запитання «чи не пора в школу?» можете сміливо відповідати: «ні, ми ще пограємо».
Кнут чи пряник. Що робити, коли дитина не розуміє, навіщо потрібно вчитися, якщо їй не цікаво? По-перше, потрібно розібратися, в чому причина: в залежності від віку причини можуть бути різними. По-друге, потрібно все ж відмовитися від каральних методів боротьби з лінню: биттям і нудними нотаціями, як відомо, нічому не вивчиш. А ось стійку відразу до школи та навчання викликати можна. Згадайте себе в цьому віці. Що вас могло зацікавити? Проблема дорослих якраз і полягає в тому, що вони забувають те, якими були самі. Як же навчити вчитися?
1. Один з найбільш безпрограшних, але й самих важких варіантів - зацікавити отримувати знання заради самих знань. Батьки, які обирають цей шлях, мудрі і далекоглядні. Вони розуміють, що кожен день вони повинні бути готові відкривати для себе світ заново, тільки вже зі своїми дітьми. У будинках, де живуть такі родини, головне місце займає не телевізор, а живе спілкування - обговорення книг, кінофільмів, спори і розмови по душам. Дитина повинна бачити, що і мама, і тато постійно чогось вчаться і отримують від цього задоволення, і тоді вона сама захоче наслідувати їм у цьому. Розвивайте, водiть в музеї і на концерти, на виставки та вернісажі, обговорюйте побачене. Не дайте згаснути цікавості, і дитина обов'язково перенесе цей інтерес і на навчання.
2. Ефект присутності. Робити домашні завдання разом з першокласником - звичайна справа. Однак бувають і важкі випадки, коли батьки сидять зі своїм чадом за уроками мало не до десятого класу. Це тупиковий варіант. До кінця другого року навчання діти повинні вміти готувати всі свої домашні завдання самостійно. Якщо дитина погано організована, постійно відволікається, створіть ефект присутності, залишайтеся, коли вона готується, проте займайтеся своєю справою, наглядаючи за нею.
3. Матеріальна винагорода - варіант непоганий, хоча і спірний. Однак навчання - це праця, а праця має бути винагороджена, є й така точка зору. Розмір нагороди обговорюється на сімейній раді. Однак це повинна бути невелика сума, зрештою, даєте ж ви гроші на кишенькові витрати. Так нехай ці гроші будуть заробленi.
4. Подолання. Навчіть отримувати задоволення від подолання труднощів. Святкуйте будь-яку найменшу перемогу, щиро хваліть і радійте. Нехай дитина відчує, яке це - бути переможцем. Зверніть увагу, як ви оцінюєте успіхи: не можна робити акценти на поганому. Наприклад, замість "Знову за контрольну трійку отримав", скажіть: "Цього разу задачку ти почав вирішувати правильно, але трохи збився".
5. Дитина впевнена, що її навчання потрібне вам, а не їй. Але ж вона напевно хоче кимось стати. Космонавтом - це як мінімум. Треба зуміти пояснити їй, що знання не тільки самі по собі приносять радість, але і ведуть до Великої Мрії.
6. Не сюсюкайте і ніколи не кричіть. Говоріть, як з другом, - не з висоти свого зросту і положення, а на рівних. Це - найкращий стиль спілкування, і він дасть найбільші результати. Адже найголовніше, чого чекають від нас діти, - це спілкування. Щирого, теплого та дружнього.
|
